Датапроведення
|
Тема
чи проблема
| Форма участі |
| Березень, 2008р. |
Використання можливостейІнтернету для розвитку наукового і творчого потенціалу учнів
| Доповідь |
| Квітень,2009 |
Можливості використаннямультимедійної дошки на уроках світової літератури
| Реферат |
| Листопад , 2010 |
Використання ІКТ в проектно-дослідницькій роботі
| Повідомлення |
| Листопад, 2010 |
Технологія критичного мислення
| Доповідь |
| Жовтень, 2011 |
Нестандартне мислення –альтернатива роз’ясненняпроблеми
| Доповідь |
Доповідь на тему :
"Нестандартне мислення на уроках світової літератури"
Творчість – найвища з людських функцій. Вона ґрунтується на свободі волі і уяви. Виходячи з того, що кожна дитина – унікальна, вчитель покликаний насамперед допомогти їй розкрити свій творчий потенціал.
Креативна літературна освіта спрямована на формування творчого мислення всіх учнів на основі пошукової діяльності шляхом від наукового дослідження до встановлення фактів, формування проблем, гіпотез аж до їх вирішення і пояснення.
Щоб створити творчу атмосферу на уроці, учителю варто подбати про наступне:
1. Наповнити навчальний процес позитивним емоційним змістом.
2. Навчити учнів критично ставитись до стереотипів. «Творчість починається з сумніву».
3. Будь-яка проблема має декілька варіантів вирішення, їх варто пошукати.
4. Використовувати метод відкритого питання.
5. Спонукати учнів до винахідницької діяльності ( не обов’язково чогось нового).
При плануванні уроку, під час якого будуть використані завдання з розвитку креативного мислення, необхідно:
- ретельно продумати початок уроку;
- суворо слідкувати за розподілом часу;
- визначити ступінь реалізації мети та завдань уроку;
- Перед завершенням уроку виділити час для актуалізації інноваційних прийомів та рефлексії.
Щоб залучити учнів до процесу нестандартного мислення вчителю необхідно:
- дозволяти учням вільно розмірковувати;
- приймати різноманітні ідеї та думки;
- висловлювати віру у здатність кожного учня породжувати критичні судження;
- цінувати критичні міркування учнів
Ще Бернард Шоу зауважив: «Діти тільки тоді висловлюють цікаві думки, коли ми з ними вступаємо в суперечку.»
Креативність передбачає сформованість нестандартного мислення, володіння інноваційною стратегією та тактикою, гнучкої адаптації до змін змісту та умов професійної діяльності.
Розвиваючи нестандартне мислення, можна використовувати багато форм роботи, зокрема, дійові, творчі ігри, тести-роздуми, завдання-малюнки, дослідницьку роботу (індивідуальну і групову) та багато інших форм. Процес навчання перетворюється на захоплюючу мандрівку кураїною знань. Адже, за Пойа, «Найкращий спосіб вивчити будь-що – це відкрити самому». Ми повинні спонукати в дітях радість відкриття нового. Предмет літератури стане ближчим до життя і допоможе сформувати сталі вміння в пошуку багатьох рішень в різних життєвих ситуаціях.
Під час педагогічного спілкування немає можливості обмірковувати кожну відповідь чи дію, потрібно постійно і швидко реагувати на те, що відбувається, оперативно приймати рішення. Отже, вчителеві відповідно до професії необхідна така якість, як самостійність мислення. Вона виявляється в умінні з власної ініціативи аналізувати, усвідомлювати сигнали з підсвідомості, порівнювати, виділяти суттєве, узагальнювати, прогнозувати, приймати рішення; публічно висловлювати і захищати їх, критично оцінювати свої дії та рішення і нести за них особисту відповідальність.
Зовнішнім проявом самостійності мислення є нестандартні судження, оцінки, дії, вчинки, техніка. Без цієї якості вчитель стає простим ретранслятором інформації, наданої в підручниках та методичних посібниках, а не особистістю, здатною справляти виховний вплив. Тобто педагогічна діяльність — це нескінченний ланцюг прийняття рішень, які реалізуються в процесі спілкування через техніку вчителя.
Мислення вчителя повинне бути таким, щоб людина керувала думками-образами, а не вони його поведінкою. Для оволодіння технікою впливу вчителю необхідно навчитись особливому виду самоконтролю — контролю за помилками сприйняття та мислення.
Уроки зарубіжної літератури - це насамперед уроки, на яких вчитель уміло використовує всі можливості учня, весь його можливий потенціал з метою активного розумового розвитку, формування моральних якостей.
Актуальним є питання створення належних умов і залучення цілеспрямованих заходів щодо розвиту пізнавально-творчих здібносте учнів при вивченні предмету «Зарубіжна література». Тут треба ураховувати принципи:
- індивідуальне й диференційоване навчання з наданням можливості вибору завдаь учнів;
- постановка й вирішення проблемних і творчих ситуацій;
- діалогічность і комуніативність навчання з метою розвитку комунікативних здібностей учнів;
- створення психологічно сприятливого клімату в колективі, коли викладач і учень виступають активними й взаємодіючими субєктами діяльності.
Пошук інновацій у формах навчання привів до появи нестандартних уроків. Серед найбільш розповсюджених типів нестадартних уроків виступають ділові ігри, прес-конференції, урок типу КВК, урок-конкурс, урок-«суд», уроки-концерти, рольові ігри, конференції, семінари, екскурсії, урок-подорож, урок-«літературне кафе».
Більшість занять нестандартної форми передбачає групове навчання, що сприяє реалізації комплексних його цілей засвоєнню знань: формує навички самоконтролю, почуттю обов’язку й відповідальності за результати навчання.
На заняттях з використанням активних методів навчання з'являється можливість формування дуже важливих для майбутньої професійної діяльності якостей.
Протягом останніх десятиліть період подвоєння обсягу інформації, особливо на передньому краї науки, скоротився зі століть до років і навіть місяців. Нові системи комунікації, павутиння яких покрило практично всю поверхню нашої планети, доставляють цю інформацію широкому загалу спеціалістів у найкоротший термін, якісно прискорюючи селекцію і впровадження нововведень. Тепер критика й постійне оновлення не минає жодної наукової традиції, за виключенням єдиної – традиції інновацій.
Термін «критичне мислення» з першого погляду є досить розмитим та багатозначним. Він народжує численні асоціації та витлумачення. Для ясності подальшого викладу розглянемо одне прийнятне його роз’яснення.
Американський фахівець Річард Пауль у книзі з досить показовою назвою – «Критичне мислення: що потрібно кожній людині, щоб вижити в швидкоплинному світі»– запропонував таку робочу дефініцію: критичне мислення – це мислення про мислення, коли ви мислите задля вдосконалення свого мислення. Тут є важливими дві обставини:
1) критичне мислення – це не просте мислення, а мислення, яке спричиняє самовдосконалення;
2) бажане самовдосконалення приходить з навичками використання стандартів коректної оцінки процесу мислення.
Критичне мислення виявляється сьогодні тією життєздатною перспективою розвитку «науки мислити», яка на початку ХХІ століття відповідає умовам ефективної життєдіяльності людини інформаційного суспільства. В тій мірі, в якій освіта Україна прагне бути на рівні освіти провідних держав сучасного світу, вона має засвоїти критичне мислення, адаптувавши його до специфіки національного менталітету.
Можна з впевненістю сказати, що саме в літературі комплексно і
систематично можна вирішувати завдання, які є актуальними і нагальними в
умовах сьогодення. Створити осередок творчості та пошуку на уроці - ось
головна мета, яка стоїть на першому місці. Щоб мати творчого учня -
треба навчитися творчо працювати! Поштовх до освоєння учнями нових істин
можливий лише на засадах партнерства та нових підходів. Саме тому
основною проблемною темою в контексті викладання зарубіжної літератури в
8-11 класах є: «Використання технологій критичного мислення як засобу
створення творчого мікроклімату на уроці зарубіжної літератури»
Актуальність розкриття визначеної проблеми полягає в завданні педагога -
змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і
розвитку в них активного мислення, адже в ідеалі ми прагнемо, щоб учні
не просто запам'ятовували навчальний матеріал, а запитували,
досліджували, творили, вирішували, інтерпретували та дебатували за
змістом. Саме таке навчання й буде вважатися якісним сьогодні. Здатність
до співпраці є найважливішою умовою критичного мислення, оскільки вона
підтримує діалог, спільну мету і взаємне вивчення цінностей.
Література, впливаючи на формування і розвиток особистості, розкриває
бачення світу і допомагає зрозуміти свою позицію відносно почутого чи
побаченого.
Навчити дітей мислити критично – означає правильно поставити запитання,
направити їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та
знаходити рішення. Виникає необхідність у вихованні в учнів внутрішньої потреби
передавати власне бачення світу, мати особисту позицію. Сучасні учні з цікавістю
виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів,
можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового
напруження, винахідливості та творчості. Протягом уроків літератури відшукуються
здібності у дітей, розвиваються найменші прояви їхнього таланту.
Критичне мислення як світоглядна категорія є об'єктом дослідження.
Обрання предмету дослідження пов'язане з інноваційними змінами у змісті
освіти. Тому використання методів та прийомів технології критичного
мислення на уроках зарубіжної літератури стало предметом дослідження.
В межах уроку є багато можливостей не просто надати учням можливість
освоїти нові горизонти предмету, а й вступити з отриманою інформацією в
безпосередній контакт, вільно демонструвати свої ідеї та оперувати
отриманими знаннями в подальшому житті. Бути переконливими та впевненими
в дискусії на будь - яку тему, мати власну оцінку на будь - яку подію,
підкріплену реальними аргументами, формувати не лише читацьку
активність, а й світоглядне переконання.
Проблема формування критичного мислення розкривалася багатьма
вітчизняними та зарубіжними педагогами. Відповідно до думки відомого
фахівця з цієї проблеми М.Лімпмана, критичне мислення є «вміле
відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні
судження», оскільки воно а) засновується на критеріях, б) є таким, що
самокоректується, в) пливе до контексту. До шести ключових елементів
критичного мислення відносяться: уміння мислити, яке передбачає володіння
певними прийомами, які в сукупності створюють перевірену на практиці ефективну методологію опрацювання інформації.
Формулювання самостійних суджень як продукт критичного мислення означає, що воно спрямоване на творчу мовленнєву діяльність, а не на
репродуктивне мислення, що базується на жорстких алгоритмах і
стереотипах. Творчий підхід є необхідним у ситуаціях порівняння різних
суджень і визначення альтернатив на основі врахування пріоритетів,
чинників, що обумовлюють істинність та вірогідність інформації в цілому
й висловлених суджень зокрема.
Критично мисляча людина має ясно уявляти структуру власної аргументації. А її міркування,суттєві для конкретного дослідження, мають бути доступними для аудиторії. Проте критерії не можуть бути абсолютизованими, у процесі критичного мислення вони піддаються сумніву, зміні або навіть заміні на
інші.
Самокорекція потребує, щоб людина використовувала критичне мислення як метод, звернений на її власні судження з метою їх виправлення чи
покращення. Мисляча людина постійно піддає власні мовленнєві процеси
рефлексії, використовуючи при цьому суттєві критерії та процедурні норми.
Засобами критичного мислення формується здатність і готовність людини
аналізувати отриману інформацію, перевіряти і переосмислювати її, самостійно встановлювати істину, приймати рішення і аргументовано захищати свою позицію. Вкрай необхідним стає уміння мислити гнучко, динамічно, адаптувати своє мислення до мислення інших людей, бути толерантним і сприйнятливим.
Метою сучасного уроку стає вже не нагромадження знань, а пошукова
діяльність, спрямована на формування умінь та навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі. Нового звучання набуває не стільки поставлені
проблеми, скільки доцільність та шляхи їх розв'язання. А відтак нового
акценту заслуговує співпраця на уроці вчителя і учня, що будують свою
навчальну - пізнавальну роботу навколо художнього твору, інформації про
нього, його творця і т.д. Саме тому в полі зору педагога - словесника
мусить лишитися вирішення проблеми, як допомогти дитині осягнути перш
за все саму себе, відчути радість від свого розуму, емоцій, своєї неповторності, а відтак відповідні відчуття, що дають спілкування зі словесними шедеврами. Вдається реалізувати такі завдання лишень на уроках співтворчості, побудованих на абсолютно паритетних умовах, де вчитель і учень як рівний з рівним намагаються осягнути у спільній праці вершини прекрасного, де головне місце в роботі надається учневі, що знаходиться під враженням від спілкування з текстом. На учителя покладаються організаторські функції: як скерувати роботу, у яке русло направити думки, що необхідно для розуміння, неможливо пропустити і т.д.
На думку ряду науковців (Л. Мірошниченко, Ю.Султанов, О.Куцевол, Щ.Ісаєва, А. Вітренко) особливо цінним є те, що на уроці зарубіжної літератури не просто відбувається знайомство з новим художнім твором, а здійснюється
поліфонічне спілкування: письменник - учитель учень.
У якість літературної освіти як окремого складника загальної якості освіти входить і рівень знань, і вміння застосовувати їх на практиці, й вихованість засобами мистецтва слова, моральне становлення особистості під впливом художньої літератури, національна гідність і гордість, повага до інших народів; вироблення вмінь розв'язувати життєві проблеми. Засобами художнього
слова маємо виховати сильний, вольовий характер. Особистість, яка може
достойно жити й працювати в демократичному суспільстві, якій чуже
почуття меншовартості, особистість з високими патріотичними почуттями,
яка ніколи не зрадить національні інтереси держави і зможе представляти
її на різних рівнях.
Особливе значення має створення на уроці позитивного мікроклімату,
психологічного фону, який сприяє взаєморозумінню учителя й учнів, їхній
співпраці, стимулює розвиток духовного потенціалу особистості.
На думку відомого фахівця з цієї проблеми М.Ліпмана, критичне мислення є «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно: а) засновується на певних критеріях; б) є таким, що самокоректується; в) випливає з конкретного контексту».
Виділяють такі ключові моменти критичного мислення:
§ Володіння певними прийомами, які в сукупності створюють перевірену на практиці ефективну методологію опрацювання інформації.
§ Здатність до формулювання самостійних суджень, спрямованість на творчу мисленнєву діяльність, а не на репродуктивне мислення, що базується на жорстких алгоритмах і стереотипах.
§ Самокорекція, скерована на використання критичного мислення як методу, зверненого на виправлення чи покращення власних суджень – мисляча людина постійно має піддавати свої мисленнєві процеси рефлексії.
§ Уважне й чуйне ставлення до контексту, адже загальні критерії мислення мають безперервно перевірятися на адекватність і на можливість зміни в кожному конкретному випадку.
Критичне мислення зовсім не означає негативності суджень абонеобґрунтованості критики. Це зважений і вдумливий розгляд різних, а часом і протилежних підходів і розумінь проблеми з метою прийняття обґрунтованих рішень та формулювання оцінок. Термін «критичне» в такому контексті найбільш адекватний слову «аналітичне». Аналіз зарубіжних та вітчизнянихдосліджень показує, що єдиного визначення цього виду мислення не існує. Д.Дьюї трактував критичне мислення як складну, пов’язану зі вчинками людини діяльність, що захоплює людину повністю. Сучасні дослідникиД.Х.Кларк та А.У.Бідл визначають критичне мислення як процес, за допомогою якого розум опрацьовує інформацію з метою осягнення або продукування ідей або розв’язання проблеми. На думку Б.Бейера, критичне мислення - це спосіб оцінки автентичності, цінності або точності чогось.
Орієнтація на критичне мислення передбачає передовсім повне несприйняття будь-якої думки або оцінки «на віру»: кожен учень, не беручи до уваги жодних авторитетів, має сформувати власну думку про явище в контексті навчальної програми.
Необхідно врахувати й те, що критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії передовсім між тими, хто навчається. У процесі обговорення висуваються критерії мислення, ідентифікуються й обговорюються життєві контексти, а мисленнєвий процес у цілому піддається оцінюванню.
У психолого-педагогічній літературі названо чотири етапи формування критичного мислення учнів (М.Векслер, А.В.Тягло, Т.С.Воропай).
Перший етап – актуалізація знань, пробудження інтересу до теми, визначення мети вивчення конкретного матеріалу.
Другий етап - осмислення нової інформації, критичне читання та письмо.
Третій етап – роздуми або рефлексія, формування власної думки стосовно навчального матеріалу.
Четвертий етап - узагальнення й оцінка інформації (проблеми), визначення способів її розв’язання, з’ясування власних можливостей.
У методичній літературі специфіку навчальної технології розвиткукритичного мислення описано так. По-перше, навчальний процес має ґрунтуватися на науково-обгрунтованих закономірностях взаємодіїособистості та інформації. По-друге, фази цієї технології (методисти виділяють виклик, осмислення, рефлексію) вимагають від учителя максимальної гнучкості, що її спричинюють умови навчання та індивідуальні особливості учнів. По-третє, технологія дає змогу здійснювати навчання на основі принципів співробітництва, спільного планування навчальної діяльності та повного її осмислення
Будь-яка використовувана в технології розвитку критичного мислення форма роботи, будь-який метод має ґрунтуватися на трьох фазах.
Перша фаза – виклик. На цій фазі суб’єкти навчального процесуреалізують такі задачі:
§ актуалізація вже наявних знань з теми. Від учителя ця фаза вимагає чіткоїорганізації процесу відновлення раніше здобутих знань, необхідних для сприйняття нового матеріалу;
§ пробудження пізнавальної діяльності. Різними способами (формулюванням гіпотези, організацією роботи школярів у групах тощо) створюється «інформаційна пустота», яку школярам хочеться заповнити;
§ самостійне визначення учнями напрямків у вивченні нової теми, визначення тих її аспектів, які хотілося б обговорити (людина критично мисляча – це людина, яка мислить самостійно).
Друга фаза – фаза реалізації смислу (осмислення). Якщо на першій (попередній) фазі учень ставив питання «Що це для мене означає?», «Навіщо це мені потрібно?», то на другій фазі він має реалізувати цей смисл у певній навчально-пізнавальній діяльності. Вирішуються дві основні задачі:
§ як організувати активну роботу з новою інформацією?
§ як співвідноситься новий матеріал з уже відомим і раніше засвоєним?
Третя фаза – фаза рефлексії. Під рефлексією мається на увазі«вбудовування», «уплетення» нового досвіду, нових знань у системуособистісних смислів. Простіше кажучи, третя фаза скерована на те, щобновий матеріал став для учня «своїм», тобто повністю засвоєним. Для цього необхідно:
§ самостійно систематизувати засвоєне;
§ визначити напрямки подальшого засвоєння теми: де й для чого усе це може бути корисним.
Отже, суть і мета застосування технології критичного мислення така: освіта не дається вчителем (учителями), вона одержується самим учнем. Для цього вчитель має сам оволодіти новим мисленням, відповідним чином сприймаючи зміст програмового матеріалу, вибирати й застосовувати саме ті методи й прийоми навчання, які сприятимуть розвиткові критичного мислення. Найбільш оптимальними для цього є методи проблемного навчання – дослідницький, діалогічний, евристичний, тобто методи, які пробуджують «дослідницький рефлекс», у процесі застосування яких найчастіше ставляться запитання «А якби…?» та «А якщо…?»
Узагальнення досвіду формування мисленнєвих навичок дає підстави визначити найбільш ефективні для формування критичного мислення прийоми та способи:
§ з’ясування суті понять критичність мислення, самокритичність, критика, самокритика, привернення уваги до їх застосування на практиці (у навчальному процесі, суспільному житті, побуті тощо);
§ критичне обговорення наукових і публіцистичних статей, матеріалів Інтернету;
§ рецензування своїх і чужих творчих робіт, рефератів і под (критичний аналіз тексту);
§ створення рефератів аналітичного характеру з виявленням та порівнянням різних поглядів на проблему, есе з наголошуванням на змінності розуміння й оцінок явищ;
§ розв’язання логічних задач із застосуванням логічних операцій, що ґрунтуються на застосуванні критики та самокритики;
§ обговорення помилок, допущених у вирішенні проблем і розв’язанні задач (вибору найбільш раціональних способів) передовсім у дискусіях;
§ формування умінь аргументовано спростовувати висунуті в минулому хибні гіпотези в контексті вирішення сучасних проблем (у процесі проведення дискусій та тренінгів);
§ організація та проведення дискусій з будь-яких актуальних проблем сучасності(в царині суспільного життя, мистецтва, спорту тощо) з подальшим критичним аналізом їхнього перебігу.
Застосування технологій розвитку критичного мислення на уроках української мови має сприяти формуванню мисленнєвих і мовленнєвих навичок учнів, розвиткові їхніх творчих здібностей, умінь оперувати мовними категоріями, чітко й логічно вибудовувати усні й письмові висловлювання відповідно до мети й конкретної ситуації спілкування.
ЛІТЕРАТУРА
Дженні Л. Стіл, Куртіс С. Мередит та Чарльз Темп. Методична система “Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів”. Посібник I та II .
Загашев И.О., Заир-Бек С.И., Муштавинская И.В. «Учим детей мыслить критически», Санкт-Петербург. Издательство «Альянс «Дельта», 2003.
Клустер Д. Что такое критическое мышление? // Перемена, N4, 2001. – С. 36-40.
Немає коментарів:
Дописати коментар